Як стати генератором креативних ідей

Для того, щоб працювати ефективно, людському мозку потрібно якомога більше матеріалу, пише Fast Company.

На початку 1980-х років кожен хотів мати найновіше диво техніки. Велосипед, демократичний і доступний, міг удвічі скоротити шлях до роботи й давав людям можливість насолодитися сільськими краєвидами на вихідних. З’явилися тисячі механіків, які працювали над тим, щоб зробити велосипеди легшими, безпечнішими, зручнішими і простішими у використанні. Вони працювали над покращенням кулькових підшипників, рулонною сталлю, передачами, шинами і т.д.

Багато хто з цих ентузіастів згодом використав знання, отримані у велосипедних майстернях, для вагомих відкриттів у транспортній сфері. Брати Райт були велосипедними механіками, як і Генрі Форд, який запустив масове виробництво машин, коли велосипедисти почали боротьбу за будівництво якісних доріг. Завдяки ньому незабаром цими ж дорогами почали їздити сучасні автомобілі.

Чим більше матеріалу ви даєте мозку, тим більше зв’язків він здатен створювати. Його робота схожа на функцію випадкового відтворення музики: чим більше пісень ви завантажите, тим більшою несподіванкою буде наступна композиція, що може змінити ваш погляд на речі. Можливо, з’явиться ідея зовсім нового плейлисту, можливо, вам захочеться зайнятися написанням авторських пісень чи ви просто почнете по-іншому думати про музику.

Людський мозок розвивається за рахунок широкого кола ідей і досвіду, особливо таких, на які він натрапляє неочікувано. Щоб створити щось справді захопливе, він спочатку повинен блукати, плутатися без мети, перетасовувати матеріал. Однак, у цій нелегкій справі можна йому допомогти, і ось як.

Сійте більше, аніж потрібно

Коли фермери садять насіння, вони не знають, яке саме зернятко проросте, і скільки з тих, що проростуть, принесуть плоди. Майже неможливо забезпечити 100-відсоткову врожайність. Що ж вони роблять? Сіють більше, аніж потрібно.

Загалом, вам потрібно зробити те саме. Наповнюйте власний город або, якщо попередня метафора більше до вподоби, додавайте у плейлист більше пісень, аніж зможете прослухати за раз. Це означає, що потрібно не просто провести стандартне дослідження, зрозуміти основні принципи й способи виготовлення речей, але й спробувати заглянути набагато далі, навіть не підозрюючи, що там можна знайти.

Читайте книги з суміжних сфер. Якщо ви вчений, спробуйте наукову фантастику, щоб розширити власну уяву, чи зверніться до історії філософської думки, щоб побачити різні способи мислення, які дозволяли тримати людей під контролем. Щось нове може з’ясуватися навіть у межах власного мислення. Якщо ви менеджер, почитайте, як монголи чи римляни організовували свої війська та спільною метою об’єднували солдат із зовсім різних культур.

Якщо ви читаєте статтю в Інтернеті, переходьте далі за посиланнями. Так можна зайти доволі далеко, і це нормально, тому що ви не знаєте, що саме може виявитися цікавим. Цього не дізнатися завчасно. Такий підхід може розчарувати тих, хто звик працювати з чіткою ціллю і ненавидить "марнувати час". Однак мозок це розчарування не поділяє. Якщо ви хочете від нього більш проривних ідей, то повинні створити невизначеність і дозволити йому тупцятися довкола, а вже потім дізнатися, чи було це тим, що вам необхідно.

Використовуйте чужий мозок для прориву

Поширений міф — великі ідеї народжуються на самоті. Однак це трапляється рідко. Найчастіше йдеться про внесок кількох людей.

Поспілкуйтеся з тими, хто займається тим, що й ви. Знаменитий науково-дослідницький центр Bell Labs, якому ми завдячуємо появі транзистора, калькулятора, лазерних технологій, UNIX і багатьох інших неймовірно важливих у наш час винаходів, відомий тим, що закликає своїх нових членів стукати у двері Нобелівських лауреатів та ставити запитання "хлопцю, який написав книгу".

Варто також поспілкуватися з людьми, які займаються іншою справою, якимось чином пов’язаною з вашою. Якщо працюєте менеджером у медичній компанії, зверніться до менеджера компанії з роздрібної торгівлі чи готельного бізнесу. Якщо працюєте бізнес-менеджером, поцікавтеся, як відкрити дитячий садок. Утім, фаза наповнення вашого городу полягає не лише в отриманні інформації від інших людей. Ви також повинні ділитися власними проблемами; пояснюйте іншим контекст тих питань, які ставите, конфліктів, над якими працюєте, розповідайте, чому вони складні, і яких результатів прагнете досягти.

Що б ви не робили, тримайте свідомість відкритою і об’єктивною; ніколи не відомо, хто саме притримує ласий шматочок для вас. Витоки великої ідеї зовсім її не нагадують, вони більше схожі на розрізнені шматки інформації. Суть в тому, щоб певні теми завжди тримати на передньому плані, тоді помічати необхідну інформацію буде значно простіше.

І ще одна хитрість: долучити людей до розмови про те, чим вони захоплюються. Запитайте про момент появи цього захоплення. Чи завжди вони любили цим займатися, чи, можливо, пристрасть зростала з часом? Що це за діяльність? Ви можете почути історії, нюанси, цікавий досвід. Усе це потрібно збирати!

Беріть приклад із самого Ейнштейна

Щоб розвивати свою теорію відносності, Ейнштейн не просто замикався в кімнаті й думав. У геніального вченого була компанія друзів, із якими він розмовляв майже щоночі. Вони називали себе "Олімпійською академією". Туди входили Мішель Бессо, Моріс Соловін, Конрад Габіхт і дружина Ейнштейна, Мілева.

Теплими ночами вони блукали вулицями Берна, сиділи на березі річки. Інколи підіймалися на вершину гори Гертен, дивилися на зірки, лежачи на спинах, і розмовляли до самого світанку. Після цього поверталися до міста й заходили до кафе, щоб зігрітися кавою та ідеями.

Незважаючи на те, що в "Олімпійській академії" не було жодної структури, від її членів вимагалася повна відданість. Коли Моріс Соловін пропустив зустріч, щоб сходити на музичний концерт, Ейнштейн та Габіхт прийшли до нього додому, з’їли всю їжу, курили трубку (Ейнштейн) і сигари (Габіхт) аж доки помешкання не стало схожим на комин. Зрештою, вони звалили всі меблі й книги на ліжко товариша. Такою була помста за те, що останній віддав перевагу буржуазним розвагам, а не Академії.

Члени групи займалися різними речами (поезією, філософією) і саме ці розмови допомагали перевернути мислення настільки, щоб "перевернути всесвіт". Тому, щоб бути інноваційним, Ейнштейну довелося змінити звичний хід думок, аж ніяк не обмежуючись фізикою.